Пiд крижаним щитом
Описание
У захопливій фантастичній повісті "Під крижаним щитом" Василя Павловича Бережного читач знайомиться з Никифором, молодим та палким героєм, що прагне досягти Клари. Їхні стосунки ускладнюються несподіваними обставинами та конфліктами. Події розгортаються на тлі захопливого світу наукової фантастики, де зустрічаються елементи любові, пригод та небезпеки. У цій історії, повній емоцій та драматичних поворотів, читач переживає почуття кохання, втрати та надії. Простежується боротьба між почуттями та розумом, а також розкривається внутрішній світ героїв.
БЕРЕЖНОЙ ВАСИЛЬ ПАВЛОВИЧ
Пiд крижаним щитом
Фантастична повiсть
"...Звiстка про це
вiдкриття блискавично облетiла
планету. Iнтернацiональна Рада
одностайно прийняла розгорнуту
ухвалу про Антарктиду, а також
вжила запобiжних заходiв
стосовно навколосонячного
простору.. "
(З вiдеострiчки "Хронiка-2300")
I
Никифор дивився, як вона поспiшає до свого апарата, - ноги в чорних панчохах, червона курточка, - дивився й не мiг зiбратися з думками. Все переплуталося в головi, то вже були не думки, а емоцiї, якiсь дикi почування. Тлум, галас, крик... З острахом i з якоюсь щемливою насолодою вiн вiдчув, що втрачає контроль над собою.
- Клар-о!
Хрипкий вигук упав на притолочену траву. Вона почула, але не обернулася, не вiдповiла. Боїться?.. Так, вона злякалась, боїться його! Йому пересохло в горлi.
- Клар-о! Зажди!
Зiрвався з мiсця, немовби його пiдкинуло пружиною, кинувся навздогiн. Червона курточка мерехтiла серед зеленi, не зупинялася. Ах, так, ну гаразд!.. Густа висока трава хапала за черевики, та вiн мчав, далеко викидаючи ноги вперед. Щось було в ньому дике, iнстинктивне. Наздогнати, хай хоч що вхопити за тендiтнi плечi... О, тодi не буде в її очах смiху. Знатиме, як смiятися!
Вiдстань мiж ними скорочувалась, але й до апарата їй було недалечко хвилина-друга, i вона вскочить у вiдкритий люк. Тодi вiн упав, пiрнув у траву. Клара озирнулась i, не побачивши його, зупинилась, наледве переводячи подих. Певне, її зацiкавило: де вiн дiвся? А вiн плазом, плазом по землi та як схопиться! Клара скрикнула i кинулася чимдуж до апарата. Та вiн ближче тепер був до неї, нiж рятiвний "Парасоль"; вже його тiнь упала їй пiд ноги. Дiвчина напружує останнi сили, але вiн таки наздоганяє! I в цю мить Клара впала йому пiд ноги. Чи послизнулась, чи навмисне, але, падаючи, згорнулась в клубочок, i коли Нихифор полетiв сторчголов, одразу скочила i за мить опинилася в апаратi. Клацнула плита люка, забринiв антигравiтатор, i "Парасоль" шугнув у небо.
Спочатку Никифор не збагнув, що сталося. Потiм лютим оком зиркнув угору, на "Парасоль" - пальцi вирвали жмут трави. Ех! Ну, нiчого, не втечеш! Кинувся до свого апарата - хiба ж не знає, куди вона подасться? Звичайно, до своєї вiлли. їй i на думку не спало, що вiн наважиться вдертися туди без її дозволу. А нащо йому дозвiл? Вiн сам собi дозволяє... Вiн доб'ється свого!
Лють, дика лють не полишала юнака й на мить. Женучи свого апарата по найкоротшiй лiнiї до Клариної вiлли, черкаючись об верховiття дерев. Никифор мав на думцi одне: зловити Клару в свої руки, побачити, як в її зiницях проступає жах...
Так воно й вийшло: доки вона ширяла десь у високостi, Никифор спустився коло її вiлли, поставив апарат у вечiрнiй тiнi палiсадника й прокрався на веранду.
- Клари немає вдома. - Никифор аж здригнувся вiд несподiванки. Оцi ще електроннi пенати! Може, вимкнути? Нi, не треба, це її може насторожити.
- Гаразд, я почекаю, - сказав якомога спокiйнiше i додав: - Никифор Ярковий. - Пройшов у хол, присiв навпроти входу. Оце буде для неї несподiванка!
Осатанiв юнак, тамує лють, стискуючи кулаки, важко дихає, хмурить брови, пробуравлює очима прозору призму дворика. Зловтiха розпирає йому серце: хiба ж вона сподiвається на таку зустрiч? Авжеж, що нi. Утекла, випурхнула з його рук, вiдштовхнула, образила, їй, бач, нема про що говорити з ним... Зажди, моя пташко, ти ще вiдчуєш, яке то шалене Никифорове кохання! Самолюбство?.. Пиха?.. Гордощi?.. Нехай. Раз на свiтi живеш! Багато дiвчат? А я вибрав тебе, тiльки тебе...
Довго довелося сидiти хлопцевi камiнцем, хвилини здавалися годинами. Нарештi вона прилетiла. Iде... Червону куртку в руцi несе. Жарко? Хода в'яла, на обличчi втома, але нiякої настороженостi. Iди вже, пiдходь ближче!
Та раптом обiзвалися пенати:
- Никифор Ярковий чекає в холi!..
Що тут сталося з нею! Здригнулася, завмерла, мабуть, не повiрила своїм вухам. А коли вздрiла його у дверях, всмiхнулась якось безпорадно, по-дитячому; миттю в його свiдомостi промайнув жаль до неї. Може, облишити? Нi, вона мусить, мусить вiдчути! Кров шугнула йому до скронь, забурхала в усьому тiлi.
- Ник, чого тобi?
Ага, пополотнiла, злякалася?
- Схаменися, Ник!
Вхопив її за плечi.
- Так, значить, нема про що говорити?
- Пусти, гидота!
Несподiвано вона розмахнулась i вдарила його по щоцi. Цього вiн аж нiяк не сподiвався. Вiдсмикнув руки, заклiпав довгими вiями, роззявив рота.
- I з отакою нiкчемою я була знайома! - не втрималась Клара. - Ти усвiдомлюєш, що став на шлях злочину? Особа недоторкана, житло недоторкане знаєш?
Никифор струсив iз себе миттєве зацiпенiння, випнув груди:
- Усвiдомлюю, все усвiдомлюю i знаю!
Його руки знову потяглися до неї. Клара зненацька кинула свою куртку йому на голову - як на бичка в стародавнiх фiльмах - i вiдскочила. Наче клубок вогню, вiн пожбурив ту куртку собi пiд ноги, кинувся до дiвчини.
- Злочинець! - закричала Клара, вбiгши в помешкання.
I пенати одразу ж оголосили:
Похожие книги
Возвышение Меркурия. Книга 10
Бывший римский бог Меркурий, покровитель торговцев, воров и путников, оказался в новом варварском мире, где люди носят штаны, а не тоги. Лишившись значительной части своей силы, он должен разобраться, куда исчезли остальные боги и как люди присвоили себе их мощь. Его путь будет полон неожиданных встреч и опасностей. В этом мире, полном смертных с алчным желанием власти, Меркурий должен использовать свои навыки и находчивость, чтобы выжить и восстановить свою былую славу. Он сталкивается с новыми врагами, ищет ответы на старые вопросы и пытается найти баланс между божественной силой и смертной слабостью.
Возвышение Меркурия. Книга 7
Римский бог Меркурий, попав в новый варварский мир, где люди носят штаны, а не тоги, и ездят в стальных коробках, пытается восстановить свою силу и понять, куда исчезли другие боги. Слабая смертная плоть сохранила лишь часть его могущества, но его природная хитрость и умение находить выход из сложных ситуаций помогут ему справиться с новыми вызовами. Он столкнулся с новыми технологиями и обычаями, и теперь ему предстоит разобраться в тайнах исчезнувших богов и причин, по которым люди присвоили себе их силу. В этом мире, полном опасностей и загадок, Меркурий, покровитель торговцев, воров и путников, должен использовать все свои навыки, чтобы выжить и раскрыть правду.
Черный Маг Императора 7 (CИ)
Максим Темников, четырнадцатилетний подросток с даром некроманта, учится в магической школе. Он постоянно попадает в неприятности, но обладает скрытым потенциалом. В этом фантастическом мире, полном опасностей и приключений, Максиму предстоит раскрыть свой дар и столкнуться с новыми испытаниями. В мире, где магические школы и тайные общества переплетаются с повседневной жизнью, юный герой должен найти свой путь и раскрыть свои способности. Главный герой, Максим Темников, вступает в борьбу с опасностями магической школы и с собственными внутренними демонами.
Я не князь. Книга XIII (СИ)
В преддверии Мировой Универсиады, опытные маги со всего мира съезжаются на стадион "Царь горы". Главный герой, Миша, сталкивается с заговорщиками, которые стремятся контролировать заезды и устранять неугодных. В этой напряженной атмосфере, полном интриг и опасностей, он должен раскрыть тайны подставных гонок и защитить участников. Книга XIII полна юмора и захватывающих событий, которые не оставят читателя равнодушным. Миша, несмотря на все трудности, продолжает свой путь к цели, сталкиваясь с неожиданными препятствиями и раскрывая новые грани своего характера.