Марсiанка

БЕРЕЖНОЙ ВАСИЛЬ ПАВЛОВИЧ

Марсiанка

- Ви усвiдомлюєте, докторе, як це для мене важливо? - Чорноволосий чоловiк з гострим блиском очей рiзко звiвся на бiлому лiжку, притиснувши руки до грудей. - Ви, звичайно, гадаєте, що я рвуся з лiкарнi тому, що надходить новорiчна нiч. Запевняю вас: це не так. Я тiльки через Марсiанку! А Новий рiк... Ну, минає двi тисячi п'ятнадцятий, почнеться шiстнадцятий, то й що? Ми весь час живемо мiж минулим i майбутнiм...

- Але ж у вас пiдвищена температура, Даниле Кузьмовичу, - лагiдно мовив лiкар, сiдаючи в надувне крiсло бiля лiжка.- Хоч ви й пошкодили Елдiа*, та в нього зберiгся запис, зроблений п'ятнадцять хвилин тому. Отож я вам раджу зустрiти Новий рiк тут. Увiмкнемо всi площини, i ви побачите увесь свiт! Впевнений, що наша доброзичлива Домiнанта** дозволить вам скуштувати навiть вина.

______________ * Електронний дiагност. ** Назва електронної машини (господиня).

- Дякую за гостиннiсть, але ж моя Марсiанка...

- Зрештою, ви й сам досвiдчений медик, - сказав лiкар, схиливши голову набiк. - Отож ви...

- Нi, ви не усвiдомлюєте! - перебив Данило Кузьмович, стрiпнувши чорним чубом. - По очах бачу: не усвiдомлюєте. Так-так. Вашi очi... - Вiн втупився поглядом у лiкаревi очi. - Вони заплющуються... Так-так... Спати, дуже хочеться спати... спати...

Обважнiла лiкарева голова поволi похилилася до плеча.

Данило Кузьмович обережно встав iз лiжка, ступив до передпокою i, вiдчинивши шафу, почав пiдбирати собi одяг. Тут висiло кiлька зимових костюмiв рiзних розмiрiв i фасонiв. Вибрав сiрий комбiнезон iз синтетичного матерiалу. Легенький, теплий i зручний; в ньому не страшнi найлютiшi морози.

А надворi з кожною хвилиною густiшали сутiнки. Снiг давно перестав, ущух i вiтер. "Бач, як стишилося перед Новим роком, - подумав Данило Кузьмович, заклеюючи стрiчкою пройму на грудях. - Еге, планета обертається нечутно, не заскрипить! Що ж там сталося з моєю Марсiанкою? Невже вона?.. Ех, коли б хоч Назар був дома!"

Ставши на порозi, Данило Кузьмович подивився на загiпнотизованого лiкаря. Промайнуло спiвчуття: проспить зустрiч Нового року. Ну, та не бiда! Це ж умовнiсть! Хоч i всесвiтня, але умовнiсть. I навiть за теперiшнiм єдиним календарем для всiєї Землi Новий рiк настає неодночасно. В Рангунi i Ташкентi вже його зустрiли. Так що... Стривожений долею своєї Марсiанки, Данило Кузьмович все iнше вважав не вартим уваги. Навiть своє здоров'я. Марсiанка! Як вона там себе почуває? Цiлих дев'ять годин протримали його в клiнiцi! Може, вона замерзла, загинула... Та й Назар - хороший синок! Батька в лiкарню, а сам - до Космоцентру. Неслухнянi, зовсiм неслухнянi дiти. Такi самi, як i три тисячi рокiв тому в древнiх шумерiв.

Данило Кузьмович згадав, як вiн, розсердившись, вимкнув вiдеофон, коли Назар спробував його заспокоювати. Може, й не треба було, але... Хай знає!

Вийшов з палати, озирнувся навколо: чи нема нiкого поблизу? Здалося, наче хтось iде слiдом. Став на сходинку ескалатора, але втратив кiлька секунд, поки намацав кнопку пуску, - тремтiла рука. Внизу накинув на голову капюшон i, ступнувши крiзь теплу повiтряну запону, яка замiняє дверi, вийшов надвiр. В обличчя так i ввiткнулися тисячi голок морозу, густе холодне повiтря забило подих. Ну, та нiчого. Тут ось задача: як дiстатися до фiтотрона*? Може, аеросаньми?.. Але ж в передгiр'ї небезпечно. Електромобiлем?.. Так дорога в горах, певне, завалена снiгом... Вертолiт!

______________ * Фiтотрон - примiщення iз штучним клiматом для вирощування рослин.

В примарному свiтлi лiхтаря бовванiли машини, якi бiльше скидалися на комах, анiж на лiтальнi апарати. Мимоволi оглядаючись на тихий корпус клiнiки, Данило Кузьмович попростував до крайнього вертольота. Снiг поскрипував пiд ногами, i це чомусь дратувало його.

Заспокоївся в кабiнi. Сiв бiля пульта управлiння - панель засвiтилася спокiйним матовим свiтлом. Не гаючи й хвилини, повернув ручку пуску i одразу ж вiдчув, як апарат легенько струснувся, нiби прокидаючись зi сну. Над прозорим куполом кабiни закружляли лопатi пропелера, вбуравлюючись у темну товщу атмосфери. Клiнiка плавно зрушила з мiсця i почала швидко вiддалитися убiк. На екранi iнфрачервоного локатора з'явилися обриси рельєфу. Данило Кузьмович не звертав на нього уваги, вдивлявся у вечорову iмлу новорiчного вечора, сподiваючись скоро побачити Карпати.

I все-таки Данило Кузьмович почав думати про наближення Нового року. Чи й цей буде такий багатий на подiї, як його попередник? 2015-й кiнчається. Хороший був рiк! Даниловi Кузьмовичу уявився довгий i широкий шлях, який лишився позаду, - з усiма радощами i болями, втiхами i сподiваннями. Найбiльшою подiєю був, звичайно, полiт на Марс. Вся земна куля стежила за ним, затамувавши подих. Ще б пак! Полiт пiд час великого зближення Марса i Землi мав на метi лише облiт загадкової планети. Данило Кузьмович хвилювався, сказати б, подвiйно. Адже син, його син був на борту корабля!