Бригантина

Бригантина

Олесь Терентійович Гончар

Описание

У поемі "Бригантина" Олеся Гончара порушується актуальна тема виховання дітей. Письменник змальовує складні стосунки між батьками та підлітком, що має власні погляди та бажання. Повість розкриває внутрішній світ героя, його прагнення до свободи та самостійності. Автор показує, що пошук золотої середини у вихованні – це важлива задача, над якою повинні працювати і батьки, і діти. Книга адресована не тільки підліткам, але й їхнім батькам, щоб замислитися над правильним вихованням та взаєморозумінням у сім'ї. Повість "Бригантина" наповнена життєвими історіями та емоційними переживаннями.

<p>Олесь Гончар</p><empty-line></empty-line><p>Бригантина</p><p>Глава I</p>

Сторожке, крутолобе зайшло, стало перед учителями, прикрившись недоброю скривленою осмішкою. «Ану, що ви мені зробите?» В щілинах очей виклик, з губів не сходить посмішка, напружена й мовби далека. В усій постаті зухвальство, удавана веселість, бравада самозахисту. А під цим вдаваним вловлюється прихований біль, насторога, нервове жування чогось найгіршого. Звідки, з яких блукань, з яких горювань принесло воно сюди свою упередженість і цей упертий затаєний спротив?

— Так оце ти і є Порфир Кульбака?

— Там написано.

Директор уважно вдивлявся в папери.

— Школу кинув… Вдома не ночував… Де ж ти ночував?

— А де ніч застане.

— У нас треба говорити точніше: де саме?

— Уже ж весна: можна переночувати і в березі під човном… Або в клубі на горищі…

— А вдень?

По зблідлому від хвилювання обличчю сонячним зайчиком перемайнуло щось світле:

— Вдень рибку ловив.

— На які ж гачки?

— По-вашому, на гаки-самодери гачив?

— А то ні?

Зухвальська посмішка вбік, і відповідь ухильна, приправлена рибальським жартом:

— Гачив, гачив — по тижню й Дніпра не бачив…

Директор уважно розглядав новачка: ще одне дитя цього розшаленілого віку. Бездоглядне дитя плавнів та шелюгів дніпровських… Зблідле стоїть, знервоване, а оченята бистрі, смішковиті — в них так і світиться інтелект, Хай нешліфований, незагнузданий, але явно ж проблискує десь у глибині очей, — такого не зарахуєш до розумово відсталих. Буйної, видно, вдачі козак… Руки в саднах, черевики розтовчені, новенька синтетична курточка на боці вже розпанахала — клапоть висить, неначе собака зубами видер… І десь уже перейняло цю вульгарну манеру говорити: розтягує слова, кривить рота… Стоїть недбало, поглядом нишпорить по кабінету, покрадьки перебігає по вчителях, у передчутті психологічної дуелі. «Не боюся вас. Остригли — хай… А бити не маєте права!» Ось такого вам передають. Порушник чи, можливо, навіть досвідчений маленький браконьєр перед вами, — бувають із таких дуже запеклі… І вгадай: як воно поведеться в новім для нього осідлиську? Змириться з новим становищем чи буде викручувати вам мізки своїми вибриками! Мабуть, уже вміє бути винахідливо злим і жорстоким, — наплакалась, видно, мати від нього.

— Так, так, — директор знов зазирнув у папери. — Матір кинув… Бродяжив… Затриманий у порту при спробі пробратися на океанське судно… Це до вас у Нижню Комишанку, — директор усміхнувсь, — вже океанські заходять?

Хлоп'я вловило іронію, відповіло в тон:

— Крізь очерети навряд чи проб'ються… — І потім серйозно: — Я аж у тому порту був, де морські курсанти свій парусник швартують.

— А ти чого там опинивсь?

— На кораблі дивитися — хіба не можна?

— Мабуть, і далі збиравсь мандрувати?

— Може, й збиравсь.

— Куди ж, як не секрет?

— Ну хоча б на лиман…

— А на лимані що?

— Як що? Там — життя! Право-воля! Птаство зі всього світу! Хмарами — його і на озерах, і в очеретах… Веслом махнеш — сонця не видно!

Хлоп'я враз якось змінилось, останні слова були сказані-просто з натхненням.

— А після лиману ще кудись були наміри?

— А що? Куди душа забажав… Галасвіта!

Вчителі перезирнулися між собою, і найстарша з них, повновида сива жінка, запитала:

— Це якийсь новий континент: галасвіта? Поясни, будь ласка, де він.

— А ви матір мою спитайте… Тільки що — так одразу: «А-а, галасвіта б ти пішов!»

— Галасвіта — це десь, мабуть, на місці загиблої Атлантиди, — сказав директор. — Одне слово, збився з курсу, блукаючи у своїх галасвітах… Тікав, а чого? Від кого й куди тікав?

— Я й від вас утечу.

— Зловимо, — спокійно мовив директор. — Один філософ казав: «Світ повив мене, та не спіймав», але то був, певне, недосконалий світ… А наш такий, що одразу руку тобі на плече: ходіть-но з нами, товаришу Кульбако…

— Втечу! Втечу! Хоч і ланцюгом прикуйте!

В очах директора, де перед цим була привітність, враз похолоднішало:

— Тільки ти, будь ласка, не лементуй! І руки — з кишень, бо кишені позашиваємо. І в очі мені дивись.

Нема ще в школі таких апаратів, щоб психіку новачка наскрізь просвітлювати, тож тільки й залишається директорові давній класичний спосіб: заглядай у вічі, вловлюй та вгадуй, чим він порадує вас, цей новий прибулець. Потрапляють сюди зі шкіл, з дитячих приймальників найбешкетніші, найбуйніші, ті, що двері відчиняють ногами, зрозгінці, а руками трощать все, що тільки попадеться… Цілі колективи педагогів часом не можуть впорати такого одного… Чого-чого, а винахідливості, щоб дошкулити вчителям, цій публіці не бракує.

Яким же буде цей? Настовбурчений стоїть, вовчкуватий, ображений твоїм зауваженням. У змружених очатах зачаїлось щось хижувате, сторожать вони кожен твій вираз і рух, вивчають, прицінюються, в якусь мить то зневагу виказують майже відверту, то знову кудись тікають невловне.

Міцний підкинули горішок. Відчувається, має він свої уявлення про життя: те, що для вас погане, для нього поганим не є, кожній найдикішій своїй витівці він знайде виправдання, і сумління не мучитиме його, а ви в своїх дисертаціях можете хіба що записувати: дисгармонія поведінки… деформація характеру… підвищена агресивність…

Похожие книги

Отверженные

Виктор Гюго, Джордж Оливер Смит

Виктор Гюго, гениальный французский писатель, в романе "Отверженные" создает масштабную картину французской жизни начала XIX века. Роман раскрывает сложные судьбы героев, переплетенные неожиданными обстоятельствами. Центральной идеей является путь от зла к добру, моральное совершенствование как средство преобразования жизни. Этот шедевр литературы полон драматизма, интриги и глубокого философского подтекста. Перевод под редакцией Анатолия Корнелиевича Виноградова (1931).

Цветы для Элджернона

Дэниел Киз, Дэниэл Киз

«Цветы для Элджернона» — завораживающая история о Чарли Гордоне, простом человеке с ограниченными умственными способностями, который становится участником эксперимента по повышению интеллекта. Роман, написанный Даниэлом Кизом, поднимает сложные вопросы об ответственности ученых за последствия своих экспериментов и о важности человеческих отношений. Произведение, претерпевшее много изданий, посвящено теме ответственности ученого за эксперименты над человеком. История Чарли, его переживания и борьба за самопознание, наполнены глубоким смыслом и трогательной искренностью. Роман исследует не только научные аспекты, но и социальные и психологические проблемы, связанные с интеллектуальными способностями и обществом.

Адская Бездна

Александр Дюма

В психологическом романе "Адская Бездна" Александра Дюма, действие которого происходит в Германии с 18 мая 1810 по середину мая 1812 года, рассказывается об истории немецкого студенчества и тайного антинаполеоновского общества. Роман, являющийся первой частью дилогии, вместе с "Бог располагает!" образует захватывающее произведение, которое заставит вас задуматься о преступлениях и наказаниях. В нем описывается противостояние героев с бушующей природой и внутренними демонами. Противоречия и конфликты между персонажами, а также их столкновения с окружающим миром, создают драматичную атмосферу. История двух молодых людей, затерянных в бушующей стихии и тайных обществах, полна драматизма и интриги.

1984. Скотный двор

Джордж Оруэлл

Роман «1984» – мощный антиутопический шедевр, исследующий опасность тоталитаризма. В нем, как и в повести «Скотный двор», Оруэлл мастерски использует аллегорию, показывая, как идеи диктатуры и фашизма могут привести к катастрофическим последствиям. «Скотный двор» – это яркая сатира на человеческие пороки, где животные фермы олицетворяют различные типы людей в тоталитарном обществе. Оба произведения Оруэлла – это глубокий анализ власти, контроля и последствий подавления свободы. Они остаются актуальными и сегодня, заставляя задуматься о природе власти и ответственности личности в обществе.